Навіщо ми віддаємо в оренду китайцям нашу землю?

Угода підписана між Синьцзянським виробничо-будівельним корпусом і українською компанією KGS Agroо оренди на 50 років 3 млн. га с/г землі. На першому етапі буде передано в оренду тільки 100 тис. га в Дніпропетровській області, а надалі площі оренди будуть збільшені за рахунок с/г земель в Херсонській області та республіці Крим.

Китайська сторона бере на себе зобов’язання дотримання всіх вимог обробки с/г землі в Україні для збереження її родючості.  Китайська сторона планує інвестувати десятки мільярди доларів у іригацію земель, підвищення врожайності і будівництво тваринницьких ферм, елеваторів та інших структур, необхідних для зберігання і переробки врожаю.  При цьому китайська сторона зобов’язується регулярно платити орендну плату, яка буде обчислюватися в декілька мільярдів доларів щорічно.  При цьому китайська сторона зобов’язується забезпечити роботою українських с/г працівників і частково закуповувати українську с/г техніку.

Специфіка економіки Китаю полягає в тому, що великі проекти реалізуються тільки державними структурами.  Сіньцзянський виробничо-будівельний корпус і є такою структурою: створений в 1950 році, він і сьогодні в Китаї відповідає за продовольчу безпеку країни.

Для України такого роду співпраця з Китаєм має взаємовигідну основу.  Для Китаю важливо мати стабільні регіони, де вони зможуть вирощувати с/г продукцію для мільярдного народу країни.  При цьому Україна отримує істотний приплив інвестицій, який на відміну від грошей з Росії і ЄС не пов’язаний політичними застереженнями.  Китай на відміну від Росії та ЄС має з Україною чисто ділові відносини – може, тому Україні простіше з ним вести бізнес, ніж з Росією та ЄС, де дуже часто економіку змішують з політикою.

А ще варто сказати, що відносно недавно, 11 вересня 2013, китайська сторона передала до МЗС України Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Китаєм, який повинен стати основою для довгострокових дружніх відносин між нашими країнами.  Цей договір нічим не поступається Договором дружби і співробітництва між Україною і Росією, який був підписаний ще Єльциним і Кучмою – різниця тільки в тому, що цей договір має майбутнє, і швидше за все, буде нашою відповіддю Росії на її політику «збирання землі Руської».  Тепер вже Росії доведеться не просто мати справу з Україною, а мати справу з «дружбою України і Китаю».  І тут ще питання, хто тоді буде диктувати умови ціни на газ.

У свій час Росія пафосно заявила, що вона укладає договір про поставку газу в Китай, і що постачання газу будуть такими великими, що «на всіх газу не вистачить».  Але Китай не Україна, і він згоден купувати газ у Росії за китайським цінами, а не за російськими.  Тому, дивлячись на амбітні заяви Росії, вона поки не може назвати ні ціну на газ, ані обсяги поставок.

Дійсно, виходить цікава геополітична інтрига.  Ось, що значить не читати історію Китаю, а тільки в сотий раз перечитувати історію Росії Миколи Михайловича Кармазіна.