ФІНАНСОВІ НОВИНИ УКРАЇНИ

postheadericon Україна 1913 – 2013: велика різниця

Україна 1913 - 2013Сто років тому на зарплату можна було купити в два рази більше м’яса, картоплі і горілки.

Вигідне порівняння

Радянська статистика просто обожнювала все порівнювати з 1913 роком, і це не дивно: зіставлення з минулим завжди виявлялося дуже вигідним. По всьому виходило так, що громадянам СРСР день за днем ставало жити все краще і краще. Верстати, трактори, науково-технічний прогрес, політ людини в космос – всього цього в далекому 1913-му не було й близько, а тому, завжди був привід пишатися!

Втім, багатьом це нагадувало знаменитий діалог зі “Службового роману” після того, як вся статистична установа дізналася про смерть начальника відділу громадського харчування Бублікова.

“Як ви себе почуваєте?” – “Скажу вам чесно: у порівнянні з Бубліковим – непогано!”

Так і тут: завжди можна було сказати, що країна відчуває себе “непогано”. Тому що під рукою завжди була підходяща база для порівняння.

А наскільки вигідно для сучасної України зіставлення з 1913-м? Спробуємо розібратися.

Сто років тому

Перш за все давайте з’ясуємо, чому порівнювали саме з 1913-м. Відповідь, здавалося б, лежить на поверхні – це був останній передвоєнний рік. До того ж для світової спільноти він був не найгіршим і навіть, можна сказати, прогресивним! Судіть самі.

Саме в 1913-му в США було створено Фонд Рокфеллера для сприяння всесвітньому поширенню вищих досягнень людської думки, Генрі Форд впровадив метод конвеєрного складання автомобілів, Коко Шанель відкрила свій перший магазин модного одягу, а газета New York World вперше опублікувала кросворд-головоломку в сучасному вигляді. І саме в 1913-му з’явився символ Олімпіади – п’ять кілець блакитного, жовтого, чорного, зеленого і червоного кольорів.

У той рік вченим усього світу буквально не сиділося: у Данії Нільс Бор запропонував теорію будови атома, німецький хімік Ріхард Вілльштеттер відкрив склад хлорофілу, а швейцарський психіатр Карл Юнг впритул зайнявся вивченням несвідомих психічних процесів.

Здавалося б, все чесно: з таким прогресивним роком і зрівнятися не гріх! Однак справа в тому, що Російська імперія зразка 1913-го була не такою вже благополучною.

– Бажаючи показати успіхи радянської економіки, наприкінці 50-х років заходилися порівнювати показники з 1913 роком, – розповів президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. – Дуже смішно було читати порівняння випуску тракторів і комбайнів – в царській Росії взагалі не випускали трактори і комбайни! До речі, 1913-й був обраний базою для порівняння не лише тому, що незабаром почалася війна. Справа в тому, що він був ще й значно гірший порівняно, скажімо, з 1900-1903 роками за рівнем вирощування зерна та поголів’юям худоби. А взагалі для царської Росії самими успішними були 1890-1903 роки – в цей час показники сільського господарства, випуску металу, та й взагалі показники економіки росли випереджаючими темпами.

Міряємося цифрами

Якщо так, то немає нічого дивного в тому, що коефіцієнт індустріалізації на території України в 1913 році становив – ні багато ні мало – 48,2%! Дивно інше: якщо порівняти його з сьогоднішнім показником частка промисловості у ВВП (32,8%), то виходить, що ми навіть стали “менш індустріальними”.

– Таке порівняння не цілком коректне, – вважає Охріменко. – Раніше під індустріалізацією розуміли наявність парової молотарки в господарстві або парового котла, який обертав чан на цукровому заводі. А так як в 1913-му на території сучасної України, або, як тоді її називали, Малоросії, було багато цукрових, металургійних заводів і шахт, то в порівнянні з просторами Сибіру або Середньої Азії Україна була дуже навіть індустріалізована. У дійсності ж вся Росія 1913 була аграрною країною з невеликими елементами індустріалізації. Тому порівнювати 1913-й і 2013 рік не має сенсу.

У той же час у директора економічних програм Центру Разумкова Василя Юрчишина наше порівняння не викликало такого відторгнення.

– Так, коефіцієнт індустріалізації і сучасний показник частки промисловості у ВВП – це не зовсім одне і те ж, але тенденцію це порівняння відображає, – вважає експерт. – На початку ХХ століття Росія (а з нею і Україна) входила до списку найбільш розвинених країн, а сьогодні ми не входимо не те що в першу десятку або двадцятку, але навіть і тридцятку!

Купуємо, продаємо…

Показником успішності економіки служить сальдо зовнішньоторговельного балансу, тобто різниця між імпортом і експортом. Позитивне сальдо свідчить про те, що країна більше продає, ніж купує, негативне – навпаки.

Як видно з нашої порівняльної таблиці, сто років тому, на відміну від сьогоднішнього дня, зовнішньоторговельне сальдо було позитивним. Але як порівняти тодішні рублі з сьогоднішніми доларами? Щоб скласти собі уявлення про масштаби сум, ми перерахували їх у відповідних зарплатах. Беручи за середню зарплату 1913 50 руб. на місяць і враховуючи, що зарплата в січні 2013-го становила в середньому 3 тис. грн., отримуємо, що сальдо 1913 – це плюс 6,4 млн. зарплат, а сальдо за підсумками 2012-го – мінус 36 млн. зарплат. Різниця очевидна.

– Зараз Україна цукор не експортує, а імпортує, – говорить Охріменко. – А от по зерну ми залишаємося великими експортерами – так що тут традиція зберігається. Хоча сьогодні наша країна досить багато продає і продукції машинобудування, тих же електропоїздів, сільгосптехніки. Що стосується імпорту мануфактури, то він фактично залишився. Україна купує досить багато одягу і взуття за кордоном, але якщо раніше це була Франція і Англія, то тепер Китай та Індія. У нашому імпорті велика частка ввезеної нафти і нафтопродуктів, багато купуємо побутової техніки, автомобілів, ліків.

– Якщо сто років тому Україна була великим експортером і цілком виправдовувала звання світової житниці, то сьогодні ми є поглиначами всього, – резюмував Юрчишин.

Лічилка

Скільки товарів на середню зарплату можна було купити у 1913-му і зараз

Середньомісячна зарплата по економіці в січні 2013 року склала 3000 грн. За середню зарплату в 1913 році взяли заробітки робітників і дрібних чиновників – 50 рублів. Перевівши пуди, фунти і відра в кілограми і літри, ми підрахували і порівняли, скільки продуктів на середню зарплату можна було купити сто років тому і що нам дозволяють сучасні зарплати зараз.

ЯК ЦЕ БУЛО

Старий київський ринок: ціни та зарплати

У липні 1912 відбулося урочисте відкриття Бессарабського критого ринку. Його значна будова була зведена за проектом зодчого з Варшави Генріха Гая, який виграв спеціальний архітектурний конкурс. Згідно з проектом в будівлі розміщувалися 31 зовнішній магазин для здачі в оренду, ресторан і великий торговий зал. У залі 88 місць було відведено для торгівлі м’ясом, салом і ковбасою, стільки ж – для збуту зелені та овочів, молочних продуктів, хліба і 27 місць – для продажу риби.

Для торговців, що наймали місця всередині будівлі ринку, було передбачено надійне зберігання продуктів. У підвалі Бессарабського ринку влаштували перший у Києві холодильний агрегат, так що покупці могли бути впевнені в якості товарів.

Цікаво поглянути на продуктові цінники столітньої давності. Відомо, наприклад, що в 1913-му першосортне яловиче м’ясо на Бессарабці продавалося по 19 копійок за фунт (1 російський фунт становить близько 410 г). Свинячий окіст коштував 24 копійки за фунт, а хребтовое сало – 28 копійок. Житнє борошно обходилася киянам у 80-90 копійок за пуд (16,4 кг), пшеничне коштувало рубль з гаком. Хліб можна було купити від 2,5 копійки за фунт чорного до 5-10 копійок за фунт найсмачніших і пишних білих булок. Незбиране молоко продавали по півтора рубля відро (12 літрів). Сметана коштувала 15 копійок за фунт, сир – 10-12 копійок. Порівняно дорогим був сир. Справжній продукт зі Швейцарії коштував 80 копійок за фунт, а сир місцевого виробництва за швейцарською технологією обходився вдвічі дешевше. Картоплю продавали приблизно по 35-40 коп./пуд, цибулю – по 60-65 коп. Горілку з кінця позаминулого століття відпускали строго за держрозцінками в спеціальних крамницях-“монополькою” по 50 коп. за літр.

При цьому заробітки киян розрізнялися в рази. Солідні начальники отримували платню 250-300 рублів на місяць і більше, та ще бонуси у вигляді “квартирних”, “роз’їзних” і т. п. Дрібний чиновник міг похвалитися щомісячним доходом 50-100 рублів. Трудяги в середньому заробляли 492 рублі в рік, тобто трохи більше 40 руб./місяць. Це була сума, на яку годувалася ціла сім’я.

Читайте також на cайті:



Залишити коментар

При використанні матеріалів сайту "Фінансові новини" обовязковим є гіперпосилання на MONEY-NEWS.TE.UA, відкрите для індексації пошуковими системами