ФІНАНСОВІ НОВИНИ УКРАЇНИ

postheadericon Чому дорожчають продукти?

чому дорожчають продукти

З початку 2000-х ціни на продовольство в світі подвоїлися, згідно з даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН. З 2002-го по 2008-й ціни росли безперервно. І, хоча фінансова криза обвала сировинні ринки, і хороший урожай призвели до падіння цін у 2009-му, згодом зростання продовжилося і в 2011-му пік 2008-го був перевершений. З тих пір ціни зросли ще сильніше.

Ця тенденція, безумовно, тривожна – і експерти прогнозують, що вона продовжиться. Так, Foresight – британський аналітичний центр, що займається прогнозуванням криз – у своєму звіті, опублікованому в 2011 році, прогнозував зростання цін на 50% у найближчі десятиліття. Згідно з базовим сценарієм Департаменту сільського господарства США, ціни на продукти харчування в Америці виростуть до 2021 року на 25%. Схожі прогнози дають і відповідні урядові організації в інших країнах.

Людина не може відмовитися від споживання їжі, тому її брак, що виявляється у зростанні цін, має катастрофічні наслідки. Відповідно до опублікованого в минулому році звіту Великої двадцятки, близько мільярда жителів планети недоїдають. Їх кількість буде рости в міру зростання населення – за прогнозом, до 2050 року в світі буде жити близько 9 млрд людей, проти 6.8 млрд зараз.

Слід зазначити, що ціни на продовольство зазнають сильних коливань і залежать від погодних явищ. Посухи, повені, пожежі й тому подібні речі в погані роки спотворюють довгострокові цінові тренди, так само, як і аномально великі врожаї – в хороші. Однак, тенденція до зростання цін на продовольство об’єктивно існує.

Причини зростання

Зростання цін має під собою три причини, які стосуються як попиту на продукти харчування, так і їх пропозицію.

Перша причина – стрімко зростаючий попит з боку населення країн, що розвиваються. За останнє десятиліття добробут їх громадян значно зросла. Якщо в 80-90-х середні темпи реального (з урахуванням інфляції) зростання ВВП становили, за даними МВФ, 3,66%, то в 00-х вони були рівні 6,28%. Основний бенефіціар цього зростання – Китай, чий ВВП практично потроївся з 2001-го по 2011-й.

Природно, із зростанням добробуту змінюються і патерни споживання протуктов харчування. Далеко не у всіх країнах, що розвиваються люди недоїдали і стали нарощувати абсолютні масштаби споживання їжі (хоча і це не рідкість), але в більшості випадків зросла вживання в їжу м’ясної продукції. У Китаї споживання свинини росло в останні 20 років, в середньому, на 3,4% щорічно (зараз ця країна споживає близько 45% світового виробництва свинини), а птиці – на 8%. У 1980-му Китай споживав близько 10 млн тонн м’яса, в 1990-му – 25 млн тонн, а в 2012-му – понад 70 млн тонн.

За оцінкою Навина Раманкутті з Університету Макгілла, близько трьох чвертей сільськогосподарських земель світу використовується для вирощування тварин, або корму для них. Проблема в тому, що, з точки зору виробництва їжі, це вкрай неефективно – тваринництво дає всього лише близько 15% вживаних калорій. Простий переклад найкращих земель під вирощування рослинних культур міг би збільшити пропозицію їжі в світі на 50%. Однак, зростання споживання м’яса в країнах, що розвиваються, навпаки, погіршує тенденцію до використання сільськогосподарських земель для тваринницьких потреб.

Простий переклад найкращих земель під вирощування рослинних культур міг би збільшити пропозицію їжі в світі на 50%

Схожу проблему створює й друга причина зростання цін – біопаливо. Швидке зростання цін на енергоносії в 00-х зробив вирощування таких культур як кукурудза, цукровий очерет і соя з подальшою переробкою їх в біопаливо вигідним заняттям. У результаті, до 2007 року чверть всієї вирощуваної в світі кукурудзи призначалася для такої переробки. Природно, це скоротило обсяг сільськогосподарської продукції, призначеної для виробництва продуктів харчування, що вплинуло на ціни.

Нарешті, третьою причиною зростання цін на продукти харчування є кліматичні зміни – розширення пустель і погіршення якості грунтів. Особливо сильно вони б’ють по найбільш бідним країнам в Африці, проте проблеми є і за межами Чорного континенту. Багато вчених пов’язують ці явища з глобальним потеплінням – важливим фактором якого, до слова, є провадить великі емісії СО2 тваринництва.

У короткостроковій перспективі загрози для продовольчої безпеки становлять тимчасові, але різкі, стрибки цін. Як правило, їх причиною є різноманітні стихійні лиха. В умовах постійно підвищуючого попиту навіть невелике зниження виробництва внаслідок посухи може мати серйозні цінові наслідки.

У цьому зв’язку варто згадати і фінансові спекуляції на ринках сільськогосподарських товарів, сильно розрослися за останнє десятиліття. Основну проблему представляє та частина цих угод, яка укладається непрозорим чином поза біржами, тому це не дозволяє регуляторам відстежувати спроби маніпуляції ринком і заважає виробникам якісно хеджувати (перекривати за допомогою похідних фінансових інструментів, таких як ф’ючерси та опціони) свої ризики.

Проблема в розподілі

Лауреат Нобелівської премії з економіки Амартія Сен у своєму есе “Бідність і голод” проаналізував голод 1943 року в Бенгалії, коли померло близько 3 млн осіб. Він показав, що голод не був викликаний екстраординарним падінням врожаю, адже штат продовжував експортувати їду в той самий час, коли мільйони його жителів вмирали. Його висновок: зовсім не обов’язково причиною голоду є брак їжі. Не меншу роль відіграють соціальні фактори – розподіл доходів і їжі, розподіл власності та контроль громадян над владою (Сен відзначав, що історія не знає ні в одній працюючій демократії, в якій траплявся б голод).

За оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН в світі виробляється достатньо їжі, щоб забезпечити кожній людині харчування на рівні 2,700 калорій в день. Вважається, що для повноцінного харчування середньому людині необхідно споживати близько 2,100 калорій в день. М’яса же достатньо всього 90 грам в день. У сучасному світі споживається, в середньому, більше.

Таким чином, проблема полягає не тільки і не стільки у виробництві, скільки в дуже нерівномірному розподілі їжі – і в її втратах.

Так, в середньому американці можуть спожити близько 3,800 (в середньому у всіх розвинених країнах – 3,400) калорій в день, проте реально споживається всього 2,700. 1,100 втрачається в процесі приготування, псується або просто не доїдає. При цьому, м’яса споживається в середньому близько 250 грам на людину в день, значно більше, ніж це необхідно.

У світі достатньо їжі, щоб нагодувати всіх до сита, але приблизно третина втрачається по дорозі через нераціональний розподіл.

У розвиненому світі середня кількість доступної їжі в день на одну людину дорівнює близько 2,600 калорій. Якщо екстраполювати на них американські втрати при готуванні і зберіганні – 29% – вийде всього 1840 калорій на людину в день, тобто недостатньо для повноцінного харчування. У Центральній же Африці – найбільш голодному регіоні планети – ця цифра нижче 1,300.

На жаль, малоймовірно, що жителі розвинених країн в одночас відмовляться від своїх харчових звичок. Так само малоймовірно, що до аналогічних харчових звичок не будуть прагнути жителі країн що розвиваються. Зважаючи на це, навряд чи проблема розв’язана без трагедій і голоду суто ринковими методами – міжнародному співтовариству доведеться стимулювати виробництво їжі і зниження її втрат. Втім, реклама здорового способу життя і здорової дієти – які, як раз, і відповідають адекватним рівнів споживання їжі – також необхідна.

 

Читайте також на cайті:



Залишити коментар

При використанні матеріалів сайту "Фінансові новини" обовязковим є гіперпосилання на MONEY-NEWS.TE.UA, відкрите для індексації пошуковими системами