ФІНАНСОВІ НОВИНИ УКРАЇНИ

postheadericon Геть від матеріальних цінностей!

матеріальні цінності

Середній клас 80-х років стоїть у черзі за ковбасою. Спершу влада кинула цих людей напризволяще, потім розвалився СРСР. Як за роки незалежності змінилося життя середнього класу, саме тих, хто є опорою в Україні?

Тоді і зараз

Останні роки перед розвалом СРСР навіть найзавзятіші захисники радянського способу життя не назвуть ситими і благополучними. Дефіцит в магазинах, черги, зростаючі ціни, грошова реформа – країну трясло, як хворого в лихоманку. Середньостатистичний українець тоді стояв у чергах за цукром і пральним порошком і розмірковував: як же так – освічені люди, хороші фахівці поставлені в становище кріпаків, для яких навіть поїсти нормально – свято. “Жебраки моляться, моляться на те, що їх злидні гарантовані”, – слова з популярної тоді пісні гурту “Наутілус Помпіліус”. Ми всі тоді були середнім класом, який йде в небуття, який епоха викинула на смітник.

Потім настали важкі дев’яності. Розібратися, хто є хто в тій страшній круговерті, було важко: міліціонери йшли в бандити, бандити – у депутати, а народ виживав, як міг. Тягався з “кравчучками” на ринки, садив на дачі картоплю і помідори, щоб на цих самих ринках не купувати усе це втри рази дорожче, консервував на зиму. І тільки після того як країна відійшла від кризи 1998-1999 років, в Україні заговорили про появу справжнього середнього класу.

У 2003 році соціологи припустили, що існує десять знакових предметів для визначення цих людей: автомобіль, комп’ютер, мобільний телефон, телевізор з великою діагоналлю, відеокамера, шафа-купе, меблі з вбудованою побутовою технікою, посудомийна машина, дисконтна карта, платіжна картка. Тоді кожен представник середнього класу мав мінімум два предмети з цього списку. Зараз недоступним для жителів великих міст із цього списку залишається хіба що автомобіль.

За даними соціологів, сьогодні середній клас в Україні характеризується не стільки споживанням тих чи інших товарів, скільки споживанням послуг. Тобто не речі важливіші, а цінності іншого, більш високого, рівня – здоров’я, освіта, самореалізація, цікавий відпочинок. На це і витрачаємо гроші…

Невловимі

Виділити український середній клас з якимись матеріальними ознаками соціологи так і не змогли. Справа в тому, що в усьому світі цей прошарок можна охарактеризувати просто – наявність власного житла, автомобілів. Можливість придбати все це в кредит. Знов-таки, зворотна сторона – банки видають тобі кредити, якщо впевнені у твоїй платоспроможності. І ще один аспект середнього класу, який теж грає важливу роль, – цей клас через свою кредитну залежність найбільше зацікавлений в економічній стабільності, адже станеться якесь потрясіння – розплатитися за взяті в борг автомобіль, будинок, інші задоволення буде проблематично. Тому консервативність і лояльність середнього класу в західному світі – одна з основних характеристик.

У нас цей принцип все ще не працює. По-перше, навіть у кредит лише дехто може дозволити собі житло і особистий транспорт. По-друге, у нас заведено лаяти владу і говорити про необхідність змін – немає у більшості лояльності та консерватизму. Та й визначити реальний рівень доходів населення неможливо – люди приховують свої доходи.

Новий середній клас *:

69,6% Матеріально забезпечене життя

67,4% Здоров’я

54,3% Щасливе сімейне життя

40,2% Цікава робота

39,1% Загальна хороша обстановка в країні

37,0% Визнання в суспільстві

35,9% Інтелектуальний розвиток

26,1% Незалежність у вчинках і діях

19,6% Приємне проведення часу

* За даними Інституту Горшеніна.

Типовий український “середняк”:

Mужчина 35 – 49 років

Працює в сфері торгівлі або послуг

Керівник підприємства

Вища освіта

Проживає в Київі або іншому великому місті.

Життя як у казці. Під обгорткою – банківські кредити, які роблять їх власників лояльними в політичному відношенні.

Як наслідок, згідно з опитуванням Інституту імені Горшеніна, лише близько 9 відсотків жителів України можна віднести до середнього класу. При цьому зараховує себе до нього третина населення. Раніше цей показник був ще вищий – 40-50%, хоча все ж нижчий, ніж на Заході. Там до середнього класу себе зараховують 50-70 відсотків громадян. Але при цьому 45,5% українців витрачають до половини сімейного бюджету на оплату житла, а понад 47% співвітчизників витрачають більше половини доходів на продовольство. Лише у 8,5% громадян залишаються гроші на щось понад це: освіта, відпочинок, лікування. Тобто саме на ті чинники, які й виховують середній клас в його класичному розумінні.

Особливості національного кредитування

У США кілька років тому середня заборгованість американської сім’ї за житловим кредитом складала близько $ 70 тис., а 20 відсотків сімей виплачували житловий кредит, що перевищує $ 100 тис. В Україні доступне кредитування могло б сприяти збільшенню кількості людей, які підходять під опис середнього класу. Однак у 2009 році криза поставила на цьому великий жирний хрест.

Зараз уряд намагається розкрутити програму пільгового кредитування під 3% річних серед не дуже багатих людей. Але поки замість десятка тисяч договорів було укладено трохи більше двох сотень. Ця цифра говорить відразу про цілу низку нюансів. Зокрема про те, що після кризи 2008 року українці вже не хочуть “підписуватися” під зобов’язаннями перед банками. Простіше жити в “хрущобі”, але без боргів – хіба не так ми розмірковуємо? А це означає, що часи змінилися кардинально. Настільки, що ідеали європейського середнього класу для нас вже перестали бути такими привабливими, як раніше, як ще років п’ять тому. Добре це чи погано?

Для нас самих – це скоріше добре. Простіше пережити економічні потрясіння. Хоча, з іншого боку, багато в чому доводиться собі відмовляти.

Для держави – скоріше погано. Немає надійного плеча, на яке можна було б спертися. Адже тут як: видав пристойне життя в борг, будеш витискати з людини не тільки матеріальні, але й моральні відсотки – у вигляді політичної підтримки під час громадянського обов’язку. А немає грошей на соціальні ініціативи, дай хоча б свободу – для рядового громадянина вона стане громовідводом. Дай постояти на мітингах опозиції, запусти популярне ток-шоу з живими “зірками”… Дай посваритися із сусідами з приводу політичних уподобань. У нас і першого немає, і друге наближається до нуля…

І все-таки скільки?

Наукового визначення середнього класу в Україні не існує, як і його самого. Інститут демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України класифікує його представників за чотирма критеріями: освіта (“середняк” повинен мати середню спеціальну, базову вищу, незакінчену вищу або повну вищу освіту), професійний статус (громадяни, зайняті кваліфікованою працею), доходи (середня третина населення за розміром доходів) та самоідентифікація з середнім класом. Тим не менше рівень доходу хоч і не надійний, але чи не єдиний критерій, за допомогою якого можна підрахувати кількість і визначити якість середнього класу в країні.

Згідно з останнім опитуванням Держкомстату, майже 60% респондентів повідомили, що, для того щоб відчувати свою приналежність до середнього класу, їм необхідно мати дохід більше 5 тис. грн. / місяць. Але з реальними заощадженнями українців все не так вже і весело.

– Більше 90% населення мають крихітні заощадження, і основний приріст депозитів комерційних банків сформували заможні клієнти, – упевнений фінансовий експерт Ерік Найман. – Така ось невесела картина… Може, пора подумати про сьогодення середньому класі, а не про його ілюзії?

 

Читайте також на cайті:



Залишити коментар

При використанні матеріалів сайту "Фінансові новини" обовязковим є гіперпосилання на MONEY-NEWS.TE.UA, відкрите для індексації пошуковими системами