ФІНАНСОВІ НОВИНИ УКРАЇНИ

postheadericon У 2012-й рік світ і Україна входять в очікуванні ескалації кризи

економіка

В економічній сфері 2011 рік запам’ятається, може, не найяскравішими, але зате важливими подіями, що впливають на подальший розвиток України і світу. Криза в Європі продовжувала заглиблюватися, а США майже місяць протримали всіх в напрузі через загрозу дефолту. Почав працювати Митний союз, куди не увійшла Україна, віддавши перевагу іншому ЗВТ – з Росією та ЄС. Ми перейшли на оплату газу в рублях і завершуємо переговори по новому газовому контракту. НБУ ввів обмін валюти за паспортами. Україна провела пенсійну реформу, але поки так і не дочекалася грошей МВФ.

Друга хвиля кризи, про яку всі говорять, поки не накрила світову економіку.

Але передумови до великих неприємностей були найактуальнішою темою 2011 року.

На думку фінансових аналітиків, розвинені країни злегка «загралися» зі своїми боргами. Станом на кінець листопада 2011 року, загальний обсяг національного боргу США склав 15,3 трлн доларів, країн ЄС – 16,5 трлн доларів. Окремо Великобританії – 9,8 трлн доларів, Німеччини та Франції по 5,6 трлн доларів, Росії – 519,4 млрд. доларів, України – 120 млрд. доларів.

У зв’язку з цим виникали навіть курйози. Влітку світові інформаційні агентства повідомили карколомну новину: Сполученим Штатам загрожує дефолт. Технічний. Паніку породила дискусія в Конгресі з приводу підвищення ліміту держборгу країни. Найбільше турбувався Китай – найбільший власник державних цінних паперів США. Проте в серпні все стало на свої місця: ліміт держборгу було піднято, паніка пройшла.

Якщо дефолт Америці насправді не загрожує, то європейська валюта викликає куди більше обгрунтованих тривог. У нинішньому році заяви економістів та лідерів провідних країн ЄС побили всі рекорди тривожності. Канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила, що Європа нині перебуває у вкрай тяжкому стані з моменту закінчення Другої світової війни. А нобелівський лауреат Нуріель Рубіні передрік єврозоні долю Lehman Brothers.

На численних двосторонніх і багатосторонніх зустрічах на вищому рівні обговорювалися найрізноманітніші плани виходу зі сформованої ситуації. Від нових кредитів Греції до радикальної реконструкції Європейського Союзу, яка може включати створення більш сильно інтегрованої зони обігу єдиної валюти з меншою кількістю країн-членів.

Нервове напруження європейських лідерів породило низку кадрових ротацій. Самою значущою з яких стало призначення новим головою Європейського центрального банку італійця Маріо Драги. Він змінив на цій посаді француза Жан-Клода Тріше. Драги – дуже цікавий персонаж європейської політики. Вихованець єзуїтського притулку, протеже колишнього міністра фінансів США, прихильник масової приватизації, він, судячи з прогнозів, змінить політику європейського Центробанку у бік посилення правил гри.

Більше того, хоча 63-річного Маріо Драги вважають одним з найбільш шанованих економістів і банкірів Старого Світу, спостерігачі сприйняли його кандидатуру неоднозначно. «Призначення Драги головним по грошово-кредитній політиці в Європі означає, що керівництво регулятором перейде в руки представника однієї з найбільш слабких економік єврозони», – пояснювала газета The Wall Street Journal. Тому, коли на початку 2011 року стали оголошувати кандидатури потенційних наступників Тріше, Драги не був лідером перегонів.

Проте вибір Драги – не випадковий: на ньому тривалий час трималася фінансова стабільність Італії. До того, як очолити Центробанк країни, він обіймав посаду міністра фінансів і здійснив масштабну програму з приватизації активів, які належать державі, що дозволила Італії отримати десятки мільярдів доларів і скоротити зовнішній борг до рівня, що дозволяє країні увійти в зону євро.

Але є одна причина, по якій призначенням Драги аплодували не всі лідери фінансового ринку Європи: його вважають «проамериканським» функціонером. У січні 2002 року американський банківський монстр Goldman Sachs найняв Драги на посаду керуючого директора в Лондоні і віце-голови міжнародного підрозділу. Фактично Маріо керував фірмою банківського комітету з двома десятками підлеглих, а його начальником був головний виконавчий директор Goldman Sachs і майбутній міністр фінансів США Генрі Полсон.

Цікаво, що ще одне знакове призначення в міжнародній фінансовій інституції також пов’язують з «проамериканським кандидатом від Європи». Новий керівник МВФ Крістін Лагард виявилася в хорошому місці в не найкращий час. Крісло глави Фонду дісталася їй після того, як її попередник і співвітчизник Домінік Стросс-Кан змушений був достроково піти у відставку після скандалу зі спробою згвалтування покоївки в готелі.

Пізніше звинувачення було знято, а в західній пресі з’явилися публікації, що Стросс-Кан став жертвою глобальної інтриги. Він був прихильником посилення ролі в МВФ країн, що розвиваються, і зокрема Китаю, проти чого активно виступав міністр фінансів США (або, якщо дослівно перекласти його посада – секретар казначейства США) Тімоті Гейтнер.

Цікава деталь: як і новий голова Європейського центрального банку Маріо Драгі, якого давні тісні відносини пов’язують з екс-міністром фінансів США Генрі Полсоном, Крістін Лагард виявилася в минулому співробітницею Тімоті Гейтнера. У 90-і роки вони разом працювали у фірмі Baker & McKenzie.

Втім, це не означає, що Лагард стала провідником виключно позиції Вашингтона на світовому фінансовому ринку. Однак її погляди відрізняються більшою жорсткістю від думки епатажного соціаліста Стросс-Кана. Ще будучи міністром фінансів Франції, Крістін Лагард пропонувала не давати Греції допомогу, поки та не виконає план зі скорочення витрат. А в нинішній іпостасі вона проявила підкреслену строгість до України.

Це вилилося в чергову затримку з наданням кредиту програми stand by. Спочатку місія довго не приїжджала в Україну, а потім Фонд вирішив провести оцінку ефективності програми stand by часів уряду Тимошенко. І це знову відсунуло отримання нами їхніх грошей. І це незважаючи на те, що Україна пішла на хворобливе, але неминуче поетапне підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років.

1 жовтня 2011 вступив в силу закон «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Він передбачає, крім усього іншого, поетапне підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років. Крім того, документ передбачає збільшення термінів виходу на пенсію для чоловіків-держслужбовців з 60 до 62 років.

Законом також встановлено, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Треба сказати, що пенсійна реформа в Україні виявилася досить м’якою і компромісною в порівнянні з тією, яку проводять країни Євросоюзу. В Італії, наприклад, пенсійний вік вирішили підняти до 66 років. А міністр добробуту (тепер її посада звучить з деяким глузуванням) Ельза Форнер навіть плакала, коли оголошувала про це нам.

Набагато більше протестів викликав проект закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Саме в знак протесту проти його прийняття голодують чорнобильці під Кабміном, в Донецьку і інших містах. Епідемія «вуличних протестів» має політичний підтекст, причому дуже непростий. Але про нього ми говорити не будемо. Звернемося до економічної складової.

Законопроектом, що викликала суперечки і протести в суспільстві, наявні пільги не скасовуються. Але вказується, що порядок і розмір їх виплат встановлюється Кабміном щорічно з урахуванням реальних фінансових можливостей держави. Це означає, що уряд може відмовити пільговим категоріям громадян у соціальній допомозі, якщо вирішить, що в бюджеті на це немає грошей. А може і не відмовити.

Судові рішення згадуються в ньому побічно. Справа в тому, що нараховані судами пенсії дорівнюють 8-12 тис. гривень. Але наша пенсійна система, виходячи з принципу соціальної справедливості, не в змозі забезпечити виплату пенсії в такому розмірі при середньому рівні зарплати 2,5 тис. гривень.

Експерти кажуть, що єдиним виходом із ситуації є чесне і сміливе рішення: внести законопроект про обмеження пільг окремим категорія населення. Однак у цього кроку є непереборна перешкода: він не відповідає Конституції, яка забороняє зменшувати соціальні гарантії.

У той же час економічна ситуація в країні така, що без затягування поясів України просто не переживе наступний рік, скажімо так, в рамках виконання своїх боргових зобов’язань. Тим більше що уряд всіма силами намагається розігнати заржавілий локомотив промислового розвитку і проскочити небезпечну ділянку історії на повному ходу.

Не випадково в 2011 році, незважаючи на серйозні бюджетні проблеми, в нашій країні йшло масштабне будівництво і технологічна реконструкція. У квітні було відкрито міст Кирпи, в жовтні – стадіони в Києві і у Львові.

Але ще більш важливо з точки зору майбутнього України – масове переозброєння металургійного сектора. Висока ціна на газ змусила вітчизняний бізнес затурбуватися питаннями енергозбереження: почалася активна заміна застарілих мартенів сучасними конвертерами. Споживання газу при цьому скорочується в 20 разів.

Ще зовсім недавно майже половина сталі в нашій країні виплавлялася дідівським способом в мартенівських печах. У той же час в світі рівень використання мартенів не перевищує 7% (!). Як спосіб виробництва він практично витіснений набагато більш ефективним киснево-конверторним способом (близько 63% світового виробництва) і електроплавки (більше 30%). Росія остаточно розпрощалася з мартенами в позаминулому році.

У результаті, якщо на початку 2008 року питома вага сталі, виробленої в українських мартенах, становила 47% від всієї виплавки, то до середини 2010 року вона знизилася до 28%. До кінця 2011 року, прогнозують фахівці, обсяг «мартенівської сталі» знизиться до 18-19%. А до кінця 2012 року – до 13%.

До речі, якщо говорити про постачання російського газу, повинен бути підписаний новий договір з більш гуманними цінами. На це натякають представники як Росії, так і України, але деталі ніхто не розкриває.

Поки ми можемо лише констатувати, що ще одним позитивним рішенням є перехід на оплату газу в рублях. Як повідомив голова Національного банку України Сергій Арбузов, це збереже 8 млрд доларів в золотовалютних резервах України.

Це дуже важливо, враховуючи, що спроби Нацбанку утримувати курс, так би мовити, всупереч усьому привели до помітного зменшення валютних резервів, починаючи з серпня. Нацбанк вирішив боротися з цією проблемою нестандартним способом: постановою № 278 він велів здійснювати валютообмінні операції тільки при пред’явленні фізособами паспорта громадянина країни. Іноземним громадянам створили ще більш витончені перешкоди. В результаті з 23 вересня обмін валюти з простої дії перетворився майже в проблему.

Безглуздість цього заходу була очевидна з самого початку. Про що Нацбанку і прямо, і натяками, і через Facebook розповідали з усіх сторін. Але він не здавався. І намагався додати у невдале блюдо то солі, то перцю.

Так, 7 жовтня всім суб’єктам обмінних операцій (а це, крім банків, «Укрпошта» і три мережеві фірми) надійшов лист № 28-211/4027-11798 з роз’ясненнями, де говорилося, що, «Враховуючи стурбованість клієнтів» можливими аферами з паспортними даними, на ксерокопіях потрібно проставляти штампи фінансових установ.

Невідомо, куди б ще зайшла фантазія Нацбанку, але 3 жовтня 2011 Мін’юст направив туди лист, в якому пригрозив розглянути питання про скасування держреєстрації постанови № 278. І 12 жовтня НБУ скасував необхідність зняття копій паспорта при продажу громадянами валюти. На придбання іноземних грошових знаків дана «пільга» не поширюється.

Ще одне нововведення – прийняття закону, що забороняє видачу та отримання споживчих кредитів в іноземній валюті.

За нинішньої політики НБУ, спрямованої на підтримку курсу гривні за допомогою «ужимання» грошової маси, це може привести до підвищення ставок на кредити до 25% річних і вище.

Експерти пояснюють: довгострокові валютні кредити були певною страховкою від ризиків, пов’язаних з девальвацією гривні. Після їх скасування банкам залишилося видавати гривневі кредити, в які вони закладають і курсові, і девальваційні ризики, і ризики, що виникають із згаданих проблем з ліквідністю. Все разом, вважають вони, зробить недоступною для більшості покупців іпотеку. Єдиний сегмент споживчих кредитів, який все ще «живий», це автокредити.

2011 приніс автолюбителям давно очікуваний сюрприз: Україна приєдналася до числа країн, у яких незначні ДТП можна оформляти, не викликаючи ДАІ. Йдеться про запровадження так званого «європротоколу». Застосування «європротоколу» в Україні почалося 19 вересня 2011 року в випадках, якщо в результаті аварії немає травмованих, загиблих осіб, а всі його учасники застрахували свою відповідальність і згодні з причиною ДТП, тобто відсутні спірні моменти. Експерти страхового ринку називають його кроком до Європи: дію європротоколу розширено за державні кордони України. Гранична сума виплати залежно від країни 1-3 млн. євро.

Втім, «європротокол» не єдине, що наблизило нас до Європи в 2011 році. Зона вільної торгівлі з Євросоюзом стала з примарної мети цілком реальною.

14 листопада комітет Європейського парламенту з питань міжнародної торгівлі на своєму засіданні схвалив позицію щодо економічної частини угоди про асоціацію з Україною. Парафувати його планується на саміті Україна-ЄС 19 грудня в Києві. Після цього проект документа буде винесено на голосування в Європарламенті (ЄП).

В цілому, 2011 рік став непростим з точки зору геополітичного вибору. Україну звали до Митного союзу з одного боку і в зону вільної торгівлі з ЄС – з іншого. І кожен вимагав визначитися. Російський президент Дмитро Медведєв щодо українського вибору сказав прямо: «не можна сидіти на двох стільцях». Керівництво Євросоюзу заявило те ж саме, але іншими словами, більш дипломатично: Україна повинна визначитися з вектором своєї політики, не можна одночасно бути членом Митного союзу і зони вільної торгівлі з ЄС. У результаті ми розміняли один митний союз на дві зони вільної торгівлі: з Росією і Європою. Причому руху в обох напрямках йшли паралельно.

Угода про створення зони вільної торгівлі в СНД була укладена 18 жовтня в Санкт-Петербурзі на засіданні глав урядів країн СНД. Договір підписали Росія, Україна, Білорусія, Казахстан, Вірменія, Киргизія, Молдова і Таджикистан. Азербайджан, Узбекистан і Туркменістан вирішили розглянути можливість вступу до кінця року. В ідеалі створення ЗВТ з країнами СНД не тільки позитивно вплине на торговий баланс України, а й має покласти край торгових воєн з Росією, які мали місце після нашої відмови вступати в Митний союз. Прем’єр-міністр України Микола Азаров вважає, що вже в 2012 році, завдяки приєднанню до ЗВТ, бюджет країни може збільшитися приблизно на 9,5 млрд гривень. Вигода від вступу в ЗВТ з Європою точно не підрахована, але в довгостроковій перспективі вона також може виявитися досить значною.

Публікації по темі:



Залишити коментар

При використанні матеріалів сайту "Фінансові новини" обовязковим є гіперпосилання на MONEY-NEWS.TE.UA, відкрите для індексації пошуковими системами