ФІНАНСОВІ НОВИНИ УКРАЇНИ

postheadericon Україна і Китай. Співпраця чи поглинання?

Україна і КитайУкраїна вже отримала $ 3 млрд від Китаю за оренду земель. Отримає стільки ж через 50 років, якщо продовжить контракт. Але що ми ризикуємо отримати натомість?

Україна загнана в кут. Негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу за підсумками минулого року – $ 20,43 млрд. (дані Центрального ревізійного управління). Сума виплат України Міжнародному валютному фонду – близько $ 5,6 млрд, борг «Газпрому», станом на першу декаду листопада 2013 року – близько $ 0,8 млрд, не рахуючи можливих штрафів, уникнути яких Україна розраховує завдяки традиційно антиросійській позиції арбітражних судів Європи.

У таких умовах Україна небезуспішно шукає джерела фінансової допомоги. У цей складний період україно-китайські відносини переживають період бурхливого розвитку, основи якого були закладені в ході візитів президента України до Китаю у вересні 2010 року та візиту в Україну голови Китайської Народної Республіки Ху Цзіньтао у червні 2011-го.

Однак цілі та наслідки цієї співпраці будуть різними для двох країн, що очевидно вже сьогодні. Китайська Народна Республіка переслідує свої глобальні цілі. Китай намагається зменшити вплив Російської Федерації на євразійські простори на свою користь, прагне отримати доступ до сучасних технологій, і в першу чергу – до військових.

Україна, в свою чергу, планує економічний розвиток за принципом «доживемо до понеділка» і сподівається в кращому випадку на середньострокові вигоди від співпраці з Китаєм. Головне для України – кредити або інвестиції під будь-якими приводами для латання актуальних «дірок» в економіці.

Треба врахувати, що масштаби і обопільна значимість економік країн різняться. Частка української продукції в експорті / імпорті Китаю незначна. Китай же в списку найважливіших зовнішньоторговельних партнерів України: 10,2% імпорту і 4,1% експорту з України припадає на Китай. На сайті http://worldsupplier.ru/ можна почерпнути багато корисної інформації про те як відкрити бізнес в Китаї.

На відміну від Сполучених Штатів, Китай не посилає свої військові кораблі до чужих берегів і навіть практично не застосовує «м’яку силу» для встановлення потрібних йому режимів в інших країнах. Китай намагається досягати цілей за допомогою ефективного економічного співробітництва.

У 2012 році Міністерство енергетики та вугільної промисловості повідомило про домовленість з Державним банком розвитку КНР, відповідно до якої останній погодився відкрити кредитну лінію на $ 3,66 млрд на реалізацію програми заміщення споживання природного газу українським вугіллям.

Програма, без сумніву, потрібна для України, хоча необхідність зниження ціни на газ на користь української хімічної промисловості ніхто не відміняв. А те, що Китай ділиться з Україною технологіями, – катастрофічно сумний симптом. Якщо згадати, що в 1990 році Україна входила в список розвинених промислових територій і володіла технологіями, представлялася для КНР нездійсненною мрією.

У квітні минулого року агрохолдинг UkrLandFarming уклав з найбільшою китайською машинобудівною корпорацією Sinomach договір про отримання кредиту в розмірі $ 4 млрд для модернізації виробничих потужностей. У жовтні того ж року Державна продовольчо-зернова корпорація України і Китайська національна корпорація машинної промисловості (ССЕС) підписали договір на поставку українського зерна на китайський ринок на $ 28 млрд, дія якого розрахована на 15 років.

Відповідно до цього договором України зобов’язується поставляти зерно, без ГМО, що відповідає міжнародним стандартам якості, в обсязі 4-6 млн тонн. Частина виручки буде витрачена на закупівлю в Китаї сільськогосподарської техніки, насіння, добрив і засобів захисту рослин. Але ж Україна сама є виробником добрив, сільськогосподарської техніки та іншої сільськогосподарської продукції.

Якщо в 2009 році Китай мав у своєму розпорядженні 2 млн га зарубіжних земель для вирощування сільськогосподарської продукції, то в 2013-му – одна тільки Україна підписала договір про передачу в оренду на 99 років 3 млн га. За площею це трохи більше Вірменії, трохи менше Бельгії. Сума договору – $ 3 млрд, причому Україна отримає ще $ 3 млрд у разі його продовження через 50 років. Але будь-яка зі сторін має право розірвати договір (втім, не раніше ніж через 50 років).

Китай розвиває програму заселення своїми громадянами різних держав. Очевидно, і Україна потрапила в список таких країн. Наприклад, в Корюківському районі Чернігівської області трьохтисячний китайський десант вже висадився, скупив всі наявні у продажу велосипеди і замовив ще 600 штук.

На урожай, який місцеві виробники не встигли зібрати, китайські новосели робили набіги, «запозичуючи» з полів кукурудзу та інші результати праці місцевих трудівників. Районна влада поки не встигли виробити запобіжного заходу таких набігів.

Китай традиційно намагається разом з інвестиціями направляти в країни-реципієнти і своїх громадян, які раніше виїжджали не тільки заради можливості мати більше однієї дитини. У багатьох країнах світу вже створені або створюються «острівці» Китаю – це не тільки загальновідомі «чайна-таун», а й містечка робочих навколо підприємств, побудовані на китайські гроші. Знаючі китайську мову стверджують, що ієрогліф «емігрант» можна перекласти, як «міст в Китай». Будь-який китаєць, за Конституцією КНР, має право на захист китайської держави. Не “громадянин Китаю», а «китаєць»!

Очевидно, у відповідь на політичну технологію «твіттерних революцій» Китай винайшов технологію економічної експансії, яку можна назвати «торрент-економікою» – коли віддалені ділянки єдиної системи працюють на загальну справу через єдиний центр. І тут доречно нагадати слова з газети Народно-визвольної армії Китаю «Цзефанцзюнь бао» від 3 квітня 1988: «Ефективний контроль, здійснюваний протягом тривалого часу над стратегічним районом, який здійснюється за межами географічних кордонів, зрештою приведе до перенесення географічних кордонів ».

Читайте також на cайті:



Залишити коментар

При використанні матеріалів сайту "Економічні новини" обовязковим є гіперпосилання на MONEY-NEWS.TE.UA, відкрите для індексації пошуковими системами
Яндекс.Метрика