ФІНАНСОВІ НОВИНИ УКРАЇНИ

postheadericon Чи справді таке дороге життя в ЄС порівняно з Україною?

ЄвропаЄвропейські ціни в Україні

Повертаючись з відрядження, зазвичай купують в duty free національні напої, щоб зробити презенти колегам. А потім дивуються, коли на полицях супермаркету у своєму мікрорайоні виявляють ті ж пляшки і приблизно за тією ж ціною. Виявляється, у нас не дорожче. Але й не дешевше, тому в наступному відрядженні виникає бажання уважніше вивчити ціни в європейських магазинах – чи дійсно настільки дороге життя в ЄС?

І, о диво, виявляється, що українці, принаймні у великих містах, живуть за цілком європейськими цінами! Тобто в цьому пункті євроінтеграція вже відбулася, і дуже б хотілося, щоб, почавшись із цін, вона дійшла і до наших доходів. Чи можливо це, чи скоро, і чи допоможе цьому підписання договору про асоційоване членство, ми і спробуємо розібратися.

Насамперед підтвердимо цифрами тезу про те, що вартість життя в Німеччині, одній з найдорожчих країн ЄС, якщо не рахувати Скандинавські країни, Великобританію, і Швейцарію з Австрією, – не набагато вище, ніж в Україні. Ціни на продукти в Німеччині за багатьма позиціями не відрізняються від наших.

Що до так званих промтоварів – побутової техніки та електроніки, одягу і домашнього начиння – вони однозначно дешевші, якщо порівнювати товари однакової якості. Італійські джинси – завжди можна купити за 30 євро – приблизно 320 грн., купить галстук можна за 20 євро. І носитися вони будуть поки не набриднуть. Куртки, взуття, повсякденний одяг – та ж історія. У нас одяг такої якості та за такими цінами довго доведеться по розпродажах вишукувати.

Побутова техніка, особливо німецького виробництва, – за ціною на рівні тієї, що класом нижче в наших магазинах. Автомобілі, особливо німецькі, – значно дешевші, як і сукупна вартість володіння ними; автосервіс дорожчий, але більш якісний. Крім того, хороші дороги дозволяють їздити по 150-200 тис. км. без ремонту підвіски – втричі більше, ніж по Україні.

Безумовно, залишається горезвісна «дорогуща» європейська комуналка. Так, це сотні євро, а не гривень. Проте це дійсно комунальні послуги, а не плата за їх відсутність.

Також в Європі дорожчі послуги – перукарів, стоматологів, інших лікарів. Праця фахівців цінується високо.

Як же так вийшло? Як може бути, щоб у «країні, що розвивається» були, як мінімум, європейські ціни. А чому, власне, має бути інакше? Ми вже давно в європейському економічному просторі. Майже все, що ми споживаємо, купується за світовими цінами, там же, де воно виробляється і для Німеччини, – від штанів до комп’ютерів і тих же автомобілів.

У тих продуктах національного виробника, які ми споживаємо, якщо розкласти, наприклад, вершкове масло по трудовитратах, починаючи з видобутку руди для виробництва комбайнів – велика частина праці іноземців, від китайців і росіян до американців і німців. Не кажучи вже про чисто імпортні товари. Все, приїхали – здрастуй, Європа!

У світлі сказаного якось безглуздо виглядають заяви про те, що яка-небудь форма асоціацію з ЄС може нам чимось загрожувати. Що ще нам можна зробити, крім того, що ми і так вже маємо завдяки своїй національній зацикленості на споживанні? Тільки одне, найстрашніше – змусити працювати, нарешті! Ми або почнемо заробляти як європейці, або жити замість нас в цій країні будуть ті, хто це зможе.

Чому не варто боятися втратити Росію?

Щоб підняти доходи хоча б до мінімального європейського рівня, нам потрібні європейські ж ринки. Європейські, а не російські! Це суперечить тому, що ми постійно слухаємо від противників асоціації з ЄС, але давайте розберемося. У якій української продукції зацікавлена Росія? Припустимо, дещо з аграрно-харчової продукції. Чудово, але ми знаємо, що для того, щоб виробити м’ясо і молоко, масло і цукор, треба купити комбайни та обладнання за світовими цінами.

З двох мільярдів доларів, отриманих у 2012 році від експорту сільгосппродукції в РФ, левова частка піде на оплату за кредитами за імпортне обладнання та оплату купленого у Росії ж палива. У Росії дешеві енергоресурси, і все, що там дозволяє вирощувати і виробляти клімат, вони зроблять самі.

Нас постійно лякають відлученням від ринків у разі асоціацію з ЄС. Так, 7 млрд. дол. від продажу машин і устаткування – це сума. Правда, і Росія поставила в Україну продукції цього сегмента на 3 млрд. І частина цих поставок – деталі до тих машин, які потім продаються в Росію. І взагалі, в цьому питанні є два принципових моменти, які обов’язково треба врахувати.

Якщо, наприклад, продукція українського вагонобудування або наші «КрАЗи» потрібні Росії, вона буде їх купувати, при будь-яких розкладах. Поки китайці не запропонують кращі, а вони скоро запропонують. Тому що, і це друге, – на модернізацію українських підприємств грошей немає, і від продажу продукції до Росії вони не з’являться. А прогрес на місці не стоїть, залізниці і промисловість в РФ, завдяки нафтодоларам, вірніше, нефтоєвро, – будуть модернізуватися, і незабаром наша продукція північних сусідів уже не влаштує. Китайський автопром і машинобудування розвиваються семимильними кроками.

Уряд РФ залучає виробників на свою територію договорами про локалізацію виробництва. Політика Росії – в залученні інвестицій, і вже точно російський бізнес не збирається робити великих інвестицій в українську промисловість – немає сенсу, оскільки кваліфікована робоча сила вже дорожча, ніж в РФ.

Інвестиції в Україну можуть прийти тільки з Заходу. Адже незважаючи на порівнянну вартість життя, в сенсі об’єктивно фізіологічного прожиткового мінімуму, різняться потреби європейців і українців. Суб’єктивно, європейцеві дійсно «на життя» треба пару тисяч євро як мінімум. Тому що середній європеєць не уявляє життя без відвідування розважальних закладів, барів і ресторанів мінімум пару разів на тиждень, без брендового одягу НОВОГО сезону, без автомобілів, які у нас помилково відносять до преміум-сегменту, хоча вони просто по-європейськи хороші. І так далі.

Але для того, щоб ці інвестиції прийшли, крім поліпшення інвестиційного клімату потрібен ще й доступ на платоспроможні європейські ринки. Європейські компанії прийдуть до нас розвивати легку і харчову промисловість, переозброювати хімпром і машинобудування, піднімати аграрний сектор на новий рівень продуктивності (в ЄС віддача з гектара орної землі вища в рази) тільки в одному випадку. Якщо їм дати можливість безмитного вивезення цієї продукції в ЄС. Внутрішній ринок України дуже слабкий, щоб заради нього будувати тут будь-які серйозні підприємства, а випуск малих партій, як ми знаємо, – нерентабельний.

Треба починати виробляти, а гроші на розвиток виробництва можуть дати тільки ті, хто потребує певних товарів. І це не Росія, яка знаходиться в найглибшій рецесії. Ой, що це ми говоримо – це ж в Європі рецесія, в Америці криза, а в Росії – зростання… Та ні, не зростання, а викид на поверхню світової економіки нафти і газу, не більше того.

ВВП Росії в 2013 році виріс на 3,5%. А «Газпром» добув за 2013 рік на 4,3% більше нафти і газу. А якщо ми згадаємо, наскільки за рік подорожчав бензин на заправках, все стає на свої місця – Росія сідає на «нафтову голку». Схоже, що вже сіла. Міністр економічного розвитку РФ Олексій Улюкаєв заявив, що в 2014-2015 рр.. темпи зростання російської економіки відстануть від середньосвітових: «Цього року ми вперше маємо рівень економічного розвитку нижче середньосвітового. Це дуже серйозний червоний сигнал загорівся у нас. І на жаль, ми не бачимо можливості навіть в 2014 р. вийти на середньосвітовий рівень». І це при таких обсягах видобутку!

Згідно з даними Федеральної служби державної статистики, обсяг промислового виробництва в Росії за 8 місяців цього року не змінився в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, коли зростання досягало 3,1%. У Росії склалася модель зростання, яка базується на розширенні внутрішнього попиту. Його приріст лише на 18% покривається за рахунок російського виробництва. Для порівняння, виробники товарів і послуг в США і Китаї приблизно реагують на розширення номінального внутрішнього попиту вдвічі активніше – 38% і 35% зростання попиту відповідно задовольняється за рахунок збільшення обсягів виробництва.

За ВВП на душу населення Росія на 2013 рік займає 43-е місце (за даними СБ), за номінальним ВВП на душу населення – 47-е місце (за даними МВФ). З доходами близько 13 тис. дол. на рік на душу населення, такими показниками «зростання» і місцями у світовій економіці – і це «перспективний ринок»? Це ринок минулого, в яке немає повернення. Ринок для України або в Європі, або ніде. Правда, повторимося, доведеться навчитися працювати, замість того, щоб ходити на роботу.

Дискусії навколо асоціацію з ЄС передбачають, що є вибір. Але його немає. Інша справа, як вдасться скористатися асоціацією з ЄС – для цього треба краще захистити права інвесторів, а також оздоровити економіку в соціальному відношенні – зробити торгівлю менш вигідною, ніж виробництво, щоб люди працювати пішли, а не за незліченними лотками сидіти. У багатющій Німеччині немає такої кількості торгових точок! Якщо вийде, якщо зуміємо – заживемо по-європейськи, коли-небудь.

Читайте також на cайті:



Залишити коментар

При використанні матеріалів сайту "Економічні новини" обовязковим є гіперпосилання на MONEY-NEWS.TE.UA, відкрите для індексації пошуковими системами
Яндекс.Метрика