ФІНАНСОВІ НОВИНИ УКРАЇНИ

postheadericon Митний союз: вступити не можна відмовитися

газпромТема російського газу для нашої країни досить болюча.

Чи може ціна на газ вплинути на зміну українського зовнішньополітичного вектора?

Хвороблива тема

Тема російського газу для нашої країни досить болюча. Не дивно, що інформація про те, що Росія готова продавати нам газ по 160 доларів за умови приєднання до Митного союзу, що прозвучала з вуст Миколи Азарова, викликала в суспільстві бурхливе обговорення. Одне з головних питань, яке хвилює практично всіх: наскільки реальне виконання цих обіцянок?

– Якщо прем’єр сказав про це, значить, така ціна цілком реальна, – говорить екс-міністр економіки України, екс-голова Держфінпослуг Віктор Суслов. – Погодьтеся: прем’єр-міністр з цього питання поінформований краще, ніж кожен з нас. Від себе можу відзначити, що приблизно за такою ціною російський газ купує Білорусь. У цьому році ціна для білорусів становить 165,6 долара за тисячу кубів, у 2013-му – 166 доларів, в 2014-му – 178 доларів. Так що немає нічого неможливого.

На думку експерта, враховуючи прогнозовану ціну на 1-й квартал 432 долари за тисячу кубів, різниця очевидна. В залежності від обсягів поставок річна економія може бути різною, але це точно не менше 6-8 млрд доларів на рік. А що таке 6-8 мільярдів для нашого бюджету? Це збалансування торговельного та платіжного балансів, стабільність гривні, колишній рівень цін на комунальні послуги для населення, можливість обійтися без кредитів МВФ і при цьому уникнути загрози дефолту.

Непосильна ноша

Експерти підрахували: максимальною ціною на газ, прийнятною для нашої економіки, є 242 долара за тисячу кубів. Сьогоднішня ж вартість газу, з одного боку, непосильна для української економіки, а з іншого – економічно необгрунтована.

– Для того щоб зрозуміти, звідки взялася така ціна, потрібно згадати, що відбувалося в грудні 2008-го – січні 2009-го, – роз’яснює Віктор Суслов. – Тоді Росія запропонувала нам платити 230 доларів за тисячу кубометрів, однак Україна, порахувавши таку ціну непомірно високою, дана пропозиція відхилила. В результаті почалася так звана газова війна, і все, що сталося потім, в тому числі і сьогоднішня “штрафна” ціна на газ, – результати цієї війни. Велика помилка полягала в тому, що ми розраховували на підтримку Євросоюзу. Однак ЄС цілком очікувано став на бік постачальника газу.

“По світу з простягнутою рукою”

Враховуючи все вищесказане, запропоновані Росією умови виглядають дуже заманливо. Але, з іншого боку, в українському уряді не раз озвучували свій намір зменшувати залежність від російського газу – в тому числі і за рахунок збільшення власного видобутку. Так чи варто приєднуватися до МС в обмін на дешевий газ?

– Фактично ми спекулюємо на газових питаннях двадцять років, – переконаний народний депутат, представник фракції Компартії України Сергій Гордієнко. – І це привело до того, що ціна, за якою ми купуємо газ у Росії, відома в нашій країні практично всім – від дитини-дошкільника до пенсіонера. При цьому ціна нашого вітчизняного газу – таємниця за сімома печатками. В якому стані наші надра? Що ми сьогодні маємо з видобутком і ціною? Кому і за якою ціною реалізовується видобутий газ і куди йдуть гроші від реалізації? З цього приводу немає настільки ж зацікавленої дискусії ні в суспільстві, ні в ЗМІ. І, на мій погляд, це феномен.

Депутат нагадує, що згідно зі статтею 13 Конституції, земля та її надра є об’єктами права власності українського народу. Однак насправді все, що відбувається в цій сфері, відбувається не в загальнонаціональних інтересах, а в інтересах окремих кланів. Наші газовидобувні підприємства створюють непрозорі схеми і недоплачують до бюджету мільярди. А ми йдемо по світу з простягнутою рукою.

– Щоб відволікти нас від усіх цих питань, нам нав’язують дискусії про російський газ, – говорить Гордієнко. – Так, без нього ми не обійдемося. Але наш вступ до Митного союзу необхідний не тільки з цієї причини. Він потрібне для порятунку економіки.

МС чи ЄС?

Україна – хоч розірвись! Поки одні високопоставлені чиновники не втомлюються говорити про євроінтеграцію, інші запевняють, що дорога в нас одна, і веде вона до Митного союзу. Але чи вдасться нашій країні всидіти на двох стільцях?

– Я скептично ставлюся до думки, що у нас два шляхи – або європейський вектор, або МС. Насправді цього вибору не існує, – говорить Віктор Суслов. – Головне питання, адресований прихильникам євроінтеграції: з чим ви збираєтеся прийти на ринки ЄС? Крім того, коли з боку Євросоюзу звучать політичні заяви одне жорсткіше іншого, ми навряд чи можемо розраховувати на великі преференції. Україні потрібно навчитися бути більш прагматичною і керуватися національними інтересами.

– Дивлячись на процеси, які сьогодні відбуваються в Європі, ми можемо констатувати відсутність позитивної динаміки в економіці, – говорить Гордієнко. – У той же час СНД є для нас дуже важливим простором: на товарообіг з країнами Співдружності припадає 37% нашого експорту і 42% імпорту. У 2011-му загальний товарообіг України з країнами СНД склав 71 млрд доларів, і за умови вступу до Митного союзу ми могли б підняти цю планку до $ 96 млрд. Тому, перш ніж приймати рішення, потрібно прорахувати національні інтереси, причому на короткострокову, середньострокову і довгострокову перспективи.

Крім того, експерти нагадують: справа не тільки в обсягах, але і в структурі торговельних відносин. 92% товарів, що поставляються нами в Євросоюз, мають сировинну спрямованість: це ріпак, соняшник, необроблені метали. А ось в СНД затребувана продукція нашого машинобудування та продукція промислового виробництва – товари з високою доданою вартістю. Тобто технологічно нам вигідна структура торговельних відносин саме з Росією та СНД.

Не конкуренція, а взаємодоповнення

Багатьох українців хвилює питання: чи не стануть російські та українські товари конкурувати ще жорсткіше? Адже і зараз на слуху постійні “війни” – м’ясні, молочні, сирні …

– Що стосується торгових воєн, то частина проблеми полягає і в нас самих, – говорить Гордієнко. – З метою отримання прибутку наші виробники прагнуть здешевити продукт за всяку ціну, і в підсумку виявляється, що він не відповідає вимогам інших країн. Як людина, що проживає в аграрній місцевості, я можу розповісти, як сьогодні відбувається збір молока у населення. Якщо раніше його охолоджували і в найкоротші терміни доставляли на переробне підприємство, то сьогодні можуть мало не цілий день возити в бідоні, та ще й з незакритою кришкою! Про яку якість молочної продукції може йти мова? Таким чином, наші внутрішні проблеми перетинаються із зовнішніми політичними, і в результаті ми маємо такий результат.

На думку Віктора Суслова, питання приєднання до ТЗ – це питання не конкуренції, а взаємодоповнення. У Росії зараз багато говорять про те, що Україна виграє від такого альянсу незрівнянно більше. І якщо говорити про матеріальну вигоду – це, безсумнівно, так.

– Потрібно розуміти, що у Росії є великі геополітичні амбіції. І заради задоволення цих амбіцій росіяни готові нести певні витрати, – пояснює експерт. – Що стосується України, то різні розрахунки показують, що від вступу в МС ми виграємо близько 10-12 млрд доларів рік. Зрозуміло, що більша частина – це економія на газі, але є й інші плюси. Зокрема, наше тісне співробітництво в сферах авіа-і суднобудування, без якого ці галузі попросту очікує тотальна деградація.

– Сьогодні світ знаходиться в жорсткому періоді боротьби за ресурси, і в цей період ми повинні визначитися: з ким ми будемо? При цьому не потрібно замінювати питання економічних вигод від МС розмовами про свободу вибору і демократії, – резюмував Гордієнко. – Пора, нарешті, перестати шарахатися від одного союзу до іншого і прорахувати конкретні економічні перспективи, враховуючи інтереси не окремих кланів, а всього народу.

Читайте також на cайті:



Залишити коментар

При використанні матеріалів сайту "Економічні новини" обовязковим є гіперпосилання на MONEY-NEWS.TE.UA, відкрите для індексації пошуковими системами
Яндекс.Метрика