ФІНАНСОВІ НОВИНИ УКРАЇНИ

postheadericon Закрити офшори…

Терміну “трансфертне ціноутворення” ніяк не вдається увійти в правове поле України. Окремі елементи механізму регулювання угод між підконтрольними особами існують, але вирішення проблеми відтоку капіталу з України в офшорні зони знаходиться на стадії теорій. Чи зміниться ситуація у найближчому майбутньому?

Використання “офшорних схем” давно практикується як в Україні, так і в світі. Такі схеми пов’язані не тільки з раціоналізацією напрямки грошових потоків, але й з питаннями оподаткування, перерозподілом фінансових ресурсів. Особливості існуючого законодавства дозволяють великому і середньому бізнесу вигідно виводити фінансові ресурси і накопичувати їх на території певних країн. В рамках України це призводить до суттєвого відтоку капіталу (за деякими даними, після відновлення незалежності та переходу до ринкової економіки з України “вивели” 167 мільярдів доларів США), зростання кількості фіктивних угод, монополізації і практично повній відсутності реальних інвестицій.

Результати боротьби з безконтрольними потоками капіталу на світовій арені невтішні. Так, за даними Банку міжнародних розрахунків (BIS), обсяг коштів, сконцентрованих в офшорних зонах, залишився на тому ж рівні, що і в 2007 році: 2,7 трильйонів доларів США. При цьому в Європейському союзі продовжують проходити масові акції за посилення контролю над корпораціями, а Світовий Банк опублікував вражаючі результати масштабного дослідження про нелегальне виведення капіталу з країн. Таким чином, боротьба з “податковими гаванями” поки далека від успішного завершення: кошти можуть перерозподілятися між офшорними центрами згідно з іншими правилами, проте продовжують залишатися там.

“Маємо те, що маємо”

Вітчизняна податкова система не є оазисом для ведення бізнесу, наполегливо займає останні місця у світових рейтингах простоти оподаткування. По-перше, в країні відсутня уніфікована податкова політика, створене серйозне фіскальне навантаження, а по-друге, корупція сприяла перетворенню офшорних і оншорних територій в обов’язкову складову роботи транснаціональних корпорацій та фінансово-промислових груп.

В кінці 2011 і початку 2012 року уряд України в черговий раз звернув увагу на зловживання офшорними схемами. Міністерством соціальної політики України було підготовлено дві законодавчі ініціативи: щодо трансфертного ціноутворення та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в операціях з офшорами. Державна податкова служба України (ДПС), в свою чергу, заявляє про підготовку нових стандартів звітності у сфері трансфертного ціноутворення.

При цьому на даний момент в податковому законодавстві України відсутнє як визначення, так і предметні згадки про трансферне ціноутворення. У фіскально-правовому контексті прийнято оперувати поняттям звичайної ціни (обумовленої сторонами договору), яке з’явилося в нормативно-правових актах в кінці 90-х, а механізм визначення звичайної ціни все ще регламентується п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Однак запропонований в законі підхід не став дієвим захистом проти відтоку капіталу з України, незважаючи на те, що в 2009 році Верховний Суд України визнав можливість податкових органів проводити донарахування податкових зобов’язань шляхом визначення звичайних цін.

Крім того, існує ряд відомих на ринку схем для обходу застосування до угод положень про звичайні ціни, зокрема:

• впровадження в операції між пов’язаними особами проміжної ланки – посередника

• заміна бартеру (тут звичайні ціни обов’язкові) зустрічними договорами купівлі-продажу

• створення “безподаткового трикутника”: Компанія 1 віддає товар Компанії 2, зустрічний же товар йде від Компанії 2 до Компанії 1 не безпосередньо, а через посередника.

З 1 січня 2013 року замість існуючих положень в цій сфері набуває чинності ст. 39 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Представники ДПС стверджують, що в Податковому кодексі відображені методи регулювання трансфертного ціноутворення, передбачені Керівництвом Організації економічного співробітництва та розвитку (далі – ОЕСР) з трансферного ціноутворення для мультинаціональних підприємств та податкових адміністрацій.

Запропоновані в НКУ норми в деякій мірі відповідають принципу “витягнутої руки” – принципом, який лежить в основі європейського регулювання в даній сфері. Але для України прогнози невтішні: складності розрахунку звичайних цін і відсутність обов’язку суб’єктів господарювання надавати податковим органам необхідну документацію по операціях з пов’язаними особами практично позбавляє останніх можливості контролювати відтік капіталу за кордон. Його повернення у вигляді інвестицій або кредитів не заповнює фінансові втрати країни в повній мірі, оскільки супроводжується схемами оптимізації оподаткування і пов’язане з дивідендами або витратами на обслуговування боргу.

Вище згадувалося, що ще в кінці 2011 року був розроблений документ, який міг би серйозно відбитися на вигоді застосування офшорних схем. Мова йде про проект іменований “Про внесення змін до Податкового кодексу України” (далі – Проект 1). Під терміном “трансфертне ціноутворення” в Проекті 1 мається на увазі система визначення ціни продажу (реалізації) товарів і / або ціни продажу результатів робіт (послуг) в операціях між пов’язаними особами.

Важливо те, що поряд з операціями між пов’язаними особами до контрольованих операціях автори Проекту 1 пропонують віднести також прирівняні до них угоди. Серед них названі такі, однією зі сторін яких є нерезидент, що має офшорний статус (відповідний перелік країн затверджений Кабінетом Міністрів України), або операції, що здійснюються через представництво резидента України в країні або на території, яка включена до переліку офшорних зон відповідно до ПКУ. В той же час в Проекті 1 передбачені обсяги операцій для визнання їх контрольованими – це понад сто мільйонів гривень за відповідний календарний рік. Таким чином, в якості цільової групи даної ініціативи проглядається саме великий бізнес.

Крім того, автори документа вважають, що податкові органи слід наділити поруч повноважень щодо витребування та розкриття інформації щодо контрольованих угод. Весь цей комплекс заходів, на думку податківців, дозволить уникнути заниження цін в операціях із пов’язаними особами. Як наслідок не тільки офшорні схеми, але й інші, із залученням підконтрольних осіб, можуть стати менш привабливими для суб’єктів господарювання в Україні.

Чи варто серйозно ставитися до цієї ініціативи? Незважаючи на заяви в ЗМІ, за станом на 1 серпня 2012 згаданий проект не фігурує в розділі проектів нормативно-правових актів сайту Міністерства соціальної політики або Верховної Ради. Однак з його текстом все ж можна ознайомитися, але це неофіційна версія, запропонована для публічного обговорення більше шести місяців тому. Версія, яка може загубитися серед інших подібних ініціатив.

В той же час більш перспективним був очевидно визначений інший шлях “боротьби” з офшорами. Мова йде про проект Закону “Про внесення змін до Закону України” Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування “(далі – Проект 2). Цей документ не визначає трансферне ціноутворення сферою свого регулювання, але збільшує фіскальне навантаження на суб’єктів господарювання, вступають в угоди з контрагентами в офшорних зонах. Передбачено, що ставка такого збору буде складати 12% від об’єкта оподаткування (5% від об’єкта оподаткування у вигляді перерахування відсотків, дивідендів та роялті на користь нерезидента, зареєстрованого в офшорній зоні). На думку авторів законопроекту, це дозволить залучати додатково 2 млрд. гривень на рік для виплати пенсій. Проект 2 офіційно розміщений на сайті Міністерства соціальної політики і в недалекому майбутньому може бути переданий на розгляд до Верховної Ради України.

Оприлюднено також і проект, який визначає перелік офшорних зон для цілей справляння збору. Серед них, звичайно ж, не виявилося Кіпру, куди відбувається найбільший відтік капіталу з України. Це пояснюють членством даної держави в Європейському союзі, внаслідок чого воно може впливати на долю Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

To be continued…

Вже до кінця 2012 року в ЄС планується розробити і надати план дій щодо посилення боротьби з ухиленням від сплати податків. Серед передбачуваних заходів – поява міжнародного податкового номера та запровадження суворих обмежень при використанні податкових притулків.

В Україні теж спостерігається пожвавлення: новий законопроект про трансферне ціноутворення Державна податкова служба обіцяла представити для громадського обговорення вже у вересні. Але Україна далека від європейських стандартів трансфертного ціноутворення. Якщо в Європі національне законодавство переважно розроблялося і продовжує розроблятися на підставі керівних документів ЄС і ОЕСР, то в країнах пострадянського простору переважає акцент на внутрішню наболілу правозастосовчу практику з певним запозиченням міжнародних напрацювань. У нашій країні становлення законодавства у сфері трансфертного ціноутворення розглядається в сукупності з політикою боротьби з витоком прибутку в , справлянням додаткових зборів і впровадженням податку на багатство.

Спрогнозувати хід подій щодо встановлення контролю над трансферним ціноутворенням в Україні сьогодні нелегко, оскільки тема офшорів зачіпає інтереси не тільки бізнесу, але й політики, з якою він тісно пов’язаний в Україні. За шість місяців з моменту появи Проекту 1 з трансферного ціноутворення далі опублікування його тексту офіційно справа не просунулася. Замість цього ДПС працює над новим однойменним законопроектом, спрямованим на контроль за “точкою прибутку”. Однозначно те, що регулювання трансфертного ціноутворення дійсно може стати “гарячою” темою у наступні кілька років.

В цілому можна констатувати, що більшість пропонованих заходів в Україні спрямовані на боротьбу з наслідком проблеми, а не її причиною. Відтік капіталу з України відбувається не через відсутність перепон для виведення коштів, а внаслідок непомірною фіскального навантаження, корупції, складності податкової системи та непередбачуваності політики держави.

Чи зможуть українські законодавчі ініціативи хоч почасти сприяти встановленню контролю над трансферним ціноутворенням або призвести до впровадження інших методів регулювання фінансових потоків в найближчий час? Висновки на основі аналізу поточної ситуації в Україні та в світі – не на користь позитивної відповіді на дане питання. Проте не можна повністю виключати спроби регулювання таких потоків, включаючи прийняття нових нормативних актів, публікацію роз’яснень та листів державних органів, спрямовані на посилення контролю над операціями між пов’язаними особами. Залишається також врахувати, що з 1 січня 2013 року починають діяти нові методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, а значить, будуть формуватися нові правила гри.

Ольга Стельмах,

специальный советник

Елена Зайцева,

старший юрист

Владимир Дзьобан,

младший юрист ЮФ «Cai & Lenard»
джерело

Читайте також на cайті:



Залишити коментар

При використанні матеріалів сайту "Економічні новини" обовязковим є гіперпосилання на MONEY-NEWS.TE.UA, відкрите для індексації пошуковими системами
Яндекс.Метрика