ФІНАНСОВІ НОВИНИ УКРАЇНИ

postheadericon Енергетична незалежність

енергетична незалежність

З появою бурової платформи «Петро Годованець» стало ясно – наміри розробляти вуглеводні на шельфі Чорного моря в України найсерйозніші.

Можливо, в якомусь сенсі навіть добре, що Україна платить таку високу ціну за імпортний газ? Адже це – найкращий стимул, щоб перейти на власні ресурси і розвивати енергозберігаюче виробництво.

Експерти вказують: газ, який розоряє сьогодні національний бюджет, до 2020 року стане взагалі не потрібен. Тоді й можна буде говорити про справжню незалежність.

Дорогою ціною

Ціна на газ для України – 450 доларів за тисячу кубометрів (кінець 2011 року). Для Західної Європи – 350 доларів. Деякі західноєвропейські країни платять ще менше…

Україні не допомогла навіть Угода про зону вільної торгівлі з СНД, укладення якого дуже вигідне і є найважливішим успіхом уряду. Але постачання газу в нашу країну, як і раніше здійснюються поза цією угодою, за укладеними раніше двосторонніми договорами.

Можна, звичайно, тільки руками розводити з приводу цих договорів, які дісталися країні від колишньої влади. Але уряд пішов іншим шляхом – він знайшов ресурси для забезпечення енергонезалежності України.

– Відмовлятися від взаємовигідного партнерства з Російською Федерацією в енергетичній сфері не варто, але в той же час ситуація, коли існує стовідсоткова залежність від поставок палива з однієї держави, є неприйнятною, – підкреслює прем’єр-міністр Микола Азаров.

З ним згодні опитані нами експерти.

– Позбавлення від газової залежності – це, перш за все, питання часу, – зазначив провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Сергій Дяченко. – Важливо, щоб обсяг імпорту газу з одного джерела не перевищував 10 мільярдів кубометрів на рік.

Нафтогазові перспективи

Дорогий зарубіжний газ – важливий стимул для розвитку власного видобутку. У 2011 році, як показує статистика, видобуток газу вперше за минулі п’ять років зросла. І це не випадковість, а тенденція, впевнений міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко.

– Ми й надалі будемо здійснювати весь комплекс заходів, який дозволить нам збільшити власний видобуток – це і вдосконалення законів, і підвищення технічного рівня, і залучення провідних компаній до цього процесу, – стверджує міністр.

Причому для нарощування видобутку вуглеводнів намір залучати надсучасну техніку. Зовсім скоро НАК “Нафтогаз України” оголосить тендер на купівлю нової бурової установки, що відповідає найвищим технічним вимогам, яку планується використовувати для розробки шельфу Чорного моря.

З урахуванням недавньої покупки “Чорноморнафтогазом” першої подібної бурової установки можна з упевненістю зазначити, що реалізація головної програми стратегії розвитку нафтогазового комплексу – збільшення власного видобутку газу та нафти – почалася.

До речі, до останнього часу компанія мала лише дві застарілі установки для буріння. Нові бурові дозволять вийти на якісно новий рівень розробки.

На сьогоднішній день “Нафтогаз” видобуває 18 млрд кубів газу на рік, який йде на потреби населення та опалення. Ще близько 2 млрд кубів газу добувають приватні компанії. До 2015 року необхідно наростити видобуток газу ще на 3 млрд кубометрів, вийти на загальний рівень в 23 млрд кубів. В значній мірі це планується зробити за рахунок Чорноморського шельфу.

– Президент поставив нам завдання по “Чорноморці”: в 1,8-2 рази збільшити видобуток власного газу, – говорить замглави НАК “Нафтогаз України” Вадим Чупрун. – І ми зробимо все можливе, щоб це завдання виконати!

Китай допоможе…

Але є ще одна галузь – вугільна, яка не менш важлива для енергетичної безпеки країни. У промисловому секторі вугілля може замінити інші, більш дорогі ресурси. Правда, це вимагає великих коштів. Але й віддача велика! Адже підвищений попит на вугілля пожвавить економіку в цілому – видобуток, доставка, суміжні галузі.

– Для того щоб замістити значну частину газу вугіллям, потрібні значні інвестиції в переобладнання, транспортну інфраструктуру, природоохоронні технології. На все це потрібні величезні кошти, і тільки тоді можна буде говорити про істотне заміщення. У той же час частково замістити газ вугіллям дійсно можна і потрібно, і таку можливість не потрібно відкладати, – відзначає і. о. директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Зараз вугільна галузь – під пильною увагою держави. Про це говорить і статистика – зростання видобутку вугілля впевнено зростає. І інтерес з боку іноземних інвесторів. Один приклад: у липні Міненерго України і Державний банк розвитку Китаю підписали протокол про співпрацю із заміщення споживання природного газу вугіллям. Згідно з протоколом Держбанк розвитку КНР може відкрити спеціальну кредитну лінію на загальну суму 36,56 млрд. доларів із залученням китайських технологій для фінансування проектів з перекладу вітчизняних об’єктів теплоенергетики на використання водовугільного палива, а також будівництва заводів з газифікації бурого і кам’яного вугілля.

Те, що саме Китай проявив особливий інтерес до проекту, мабуть, найкраще доводить: обраний шлях – правильний. Китайська економіка сьогодні лідирує за обсягами та темпами зростання, але це держава дуже уважно ставиться до будь проектам, пов’язаним з вкладенням коштів.

Для України вугільна галузь важлива не тільки енергетично, а й соціально. У найближчі вихідні українські шахтарі будуть відзначати своє професійне свято. Підвищення рівня життя людей, які забезпечують енергонезалежність країни, є одним з важливих пріоритетів української влади.

Скільки вдасться заощадити?

Експерт Центру Разумкова Володимир Омельченко каже, що завдяки вже діючими програмами з енергозбереження до кінця року можна буде заощадити до двох мільярдів гривень. Інші експерти називають цифру у 4 мільярди. Це начебто й небагато в порівнянні з витратами, які несе Україна за придбання дорогого закордонного палива. Але впроваджувані підходи і не повинні окупитися в один момент. Це стратегічна інвестиція – у незалежність. І без участі держави вона була б неможлива, що доводить досвід попередніх років. Раніше адже так багато говорилося про необхідність програм, які забезпечили б Україні енергонезалежність. От тільки до їх впровадження справа так і не дійшла. Зараз же стратегічне бачення завдань і способів їх вирішення є.

Профільні експерти більш обережні. Але і вони стверджують – завдання здійсненне. Наприклад, у Центрі Разумкова вважають, що якщо уряд буде послідовним у здійсненні початих зараз програм, продовжить залучати інвестиції, збільшувати видобуток власного газу та вугілля, то до 2020 року воно досягне повної енергетичної незалежності.

“Гроші за газ підуть на соціальні програми”

Віктор ТУРМАНОВ, народний депутат, член комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки:

– Сьогодні ми платимо за газ колосальні гроші, які цілком могли б піти на соціальні програми. І сьогодні урядом і президентом робиться все для того, щоб дану проблему зняти. Української альтернативою газу є вугілля, запасів якого в нашій країні вистачить на 400 років. Тому чимало уваги сьогодні приділяється переобладнанню ТЕС. Ці заходи плюс збільшення власного видобутку газу вже через 3-5 років зроблять нашу державу незалежною і в енергетичному питанні.

А як у них?

Сонце, вітер і вода обігріють міста!

Оскільки альтернативна енергетика поки не дешевша за традиційну, для розвинених країн державна політика підтримки альтернативної енергетики – це питання радше екології, ніж економічної вигоди. Але вже через кілька років все зміниться, адже сонячна енергія дешевшає на 20% в рік, а традиційна – дорожчає.

Згідно з розрахунками Європейської комісії, в 2020 році п’ята частина енергії в Європі буде вироблятися з екологічно безпечних джерел. Вже сьогодні, наприклад в Данії, частка відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в загальному електричному балансі в окремі місяці складає до 50%, а вночі досягає 100%. В Іспанії ці показники становлять 30 і 50% відповідно. Досвід європейських та світових країн показує: більше половини країни можна перевести на ВДЕ.

“Найголовніше – офіційна позиція Києва”

– Зовсім відмовитися від поставок російського газу Україна не зможе, – вважає експерт Інституту Горшеніна Володимир Застава. – Однак шляхи зменшення енергетичної залежності від Росії, безумовно, є.

По-перше, поставки зрідженого газу з Катару. Це виглядає досить привабливо, хоча можливості тут невисокі і поставки обіцяють бути невеликими.

По-друге, перехід підприємств теплокомуненерго на вугілля. У країні вугілля є, і собівартість його видобутку відносно невисока. Істотний мінус полягає в тому, що переоснащення підприємств зажадає великих витрат.

По-третє, сланцевий газ. Як відомо, значні запаси сланцевого газу були відкриті в Польщі, і за прогнозами експертів, вже в найближчі три роки на її території буде здобутий перший мільярд кубів. Якби щось подібне можна було зробити в нашій країні, це було б великим плюсом.

По-четверте, збільшення обсягів видобутку газу на українських родовищах.

І нарешті позиція офіційного Києва. Вже сьогодні ми закуповуємо менше російського газу, і дана тенденція повинна тривати. Крім того, ми повинні зробити все для того, щоб знизити діючі ціни. Хоча вони і так потроху знижуються за рахунок того, що базова формула прив’язана до цін на світових ринках, а енергоносії у світі дешевшають.

 

Читайте також на cайті:



Залишити коментар

При використанні матеріалів сайту "Економічні новини" обовязковим є гіперпосилання на MONEY-NEWS.TE.UA, відкрите для індексації пошуковими системами
Яндекс.Метрика